Різьблення по дереву це мистецтво, яким славилися стародавні
слов'яни ще в 11 столітті. Проте саме мистецтво виникло набагато раніше.
Різьбленням прикрашалися трони єгипетських фараонів, вікінги гойдали своїх
дітей в різьблених колисках, у Франції різьблення по дереву стало невід'ємною частиною
бароко.
У ті далекі часи найчастіше для виробництва різьблених
композицій використовували деревину горіха. Після цього стало популярне червоне
і чорне дерево. У незалежності від матеріалу, різьблення прикрашали позолотою,
розписом, після чого покривали білим лаком.
Збереглися до наших часів нечисленні зразки об'ємної
української народної скульптури 18-19 століття. Головне зображення — розп'яття,
фігури святих.
У Центральній та Східній Україні, де здавна було розвинуте
різьбярство, зразків народної скульптури 17-19 ст. збереглося дуже мало. Тут
переважали вироби побутового призначення, окремі деталі яких можна віднести до
народної скульптури — це закінчення ковшів, черпаків, ложок, стовпців воріт.
Елементи цих виробів часто мали зооморфні або фітоморфні
мотиви і відрізнялися дуже узагальненим, без зайвих деталей, характером.
На початку 20 ст. в Україні вирізьблювали фігурні та
прикрашені барельєфами вулики.
Тематика зображень на них, мотиви декору були світськими і
культовими. У південній та лісостеповій частині України зустрічалися
вулики-довбанки у вигляді ведмедя, голови козака з оселедцем або цілої сидячої
постаті.
У 18-19 ст. різьблення в Україні досягло найвищого рівня.
Різьбленням оздоблювали деталі будівель — одвірки, сволоки, балки, наличники,
піддашні дошки, горішні вікна. В інтер'єрі житла різьбленням прикрашали
віконниці, одвірки, полички, мисники. Особливу увагу різьбярі приділяли
сволоку, який займав більше місця в інтер'єрі. Часто його оздоблювали
плосковиїмчастим різьбленням з мотивами розеток, кіл, смужок, ламаних ліній,
бокові частини іноді профілювали крученим орнаментом. Традиція оздоблення
сволоків існує в народному будівництві досі.
Майстри щедро оздоблювали різьбленням предмети побутового і
господарського призначення. Скрині, столи, ліжка, миски, тарілки прикрашались
орнаментальним різьбленням.
Майстри-різьбярі оздоблювали різьбленням дерев'яні цвинтарні
та придорожні хрести, що споруджувалися на роздоріжжях, перехрестях шляхів,
коло церков і криниць.
До наших часів збереглися унікальні зразки різьблених
виробів — чумацьких маж, саней, різного хатнього начиння, предметів домашнього
вжитку.
Важливою галуззю художньої деревообробки в українців було
виготовлення музичних інструментів: ударних, духовних, струнних. Народні
музичні інструменти є одним із відгалужень традиційної культури і за своїм
походженням, розвитком, стилістичними засадами пов'язані з народною обрядовістю
і побутом українців.
Окремі види народних музичних інструментів побутували на
певній території України, наприклад, бандура — переважно в Центральних районах
і на півдні України, на Гуцульщині особливо шанували трембіту і цимбали.
